Сокровища Черного моря: одесситка создает уникальные витражи из морского стекла (ФОТО, ВИДЕО)

Одесская мастерица Екатерина Шелыгина собирает на пляжах стеклышки, отполированные морем, и составляет из них мозаики, витражи, светильники и украшения в технике Тиффани

Кожен, хто ніжився на сонячних одеських пляжах, міг віднайти сльози русалки. Так поетично називають скельця, відполіровані морськими хвилями і викинуті на берег. За легендою, русалки голосять і плачуть, коли тоне корабель і гинуть моряки, а їхні сльози перетворюються на матові скельця, які потім припливи викидають на берег. Звісно, у житті все прозаїчніше: бите скло потрапляє до моря, де його протягом декількох місяців (а то й років) шліфує течія. Таким чином природа робить гострі скалки розбитих пляшок безпечнішими. Існують навіть так звані «скляні пляжі», берега котрих буквально устелено матовим склом. Чи не найвідомішим є Glass Beach побіля міста Форт-Брегг в Каліфорнії (США).

Таким скляним пляжем залюбки прогулялася б одеситка Катерина Шелигіна. Дівчина збирає морське скло на одеських пляжах і витворює з нього ефектні вітражі, мозаїки, прикраси та світильники. Катерина скріплює скельця разом, надаючи їм різноманітні форми – будиночки, черепи, дракони, крилаті створіння, грибочки, новорічні ялинки, місяці, квіти, віночки, сфери, метелики… Всього і не перерахуєш! А щоби лампи, абажури, люстри, бра та нічники світилися по-казковому, над ними порається Дмитро Гогулинський. Разом вони працюють в майстерні Sea stained glass, вироби котрої можна віднайти майже на всіх континентах. Як створюються ці дивовижі з морського скла, 048 розпитував у Катерини Шелигіної.

Скалки, які стають коштовністю

Катерину Шелигіну морське скло оточує повсюди: у вухах – сережки зі скельцями, на руках – персні, в кімнаті – вітражні світильники, фотографії у рамках, оздоблених морським склом, дзеркало, обрамлене скельцями, викладені мозаїки на стіні. Та що казати – навіть на поштовій скриньці номер квартири господарів виведено шматочками морського скла! Посортоване скло чекає свого часу у ємностях, а на столі вже напоготові скельця, котрі мають стати частиною вітражу. Здавалося б, для hand made виробів можна було обрати будь-який матеріал, але дівчину вабило саме скло на пляжі.

Морське скло збурхувало мене весь час. Муляло, аж поки я не здогадалася, як його використовувати. А зараз маю таке враження інколи, що морське скло мене геть поневолило!

Катерина: Морське скло збурхувало мене весь час. Ходиш до моря гуляти – обов’язкового його знаходиш. Воно таке красиве! Хотілося якось його обіграти. Зробила кулончик. І все? Його ж багато! І це скло мене муляло, аж поки я не здогадалася, як його використовувати. А зараз маю таке враження інколи, що морське скло мене геть поневолило!

Спочатку Катерина створювала настінні мозаїки з морського скла, використовуючи віднайдені на пляжі шматочки скелець та кераміки замість плитки. З допомогою такого незвичного декору одеситка оздобила помешкання – панно з кольоровими абстракціями та малюнками з’явилися в коридорі, ванній та на кухні родинної оселі. Та все ж особливої видовищності матові скельця набувають у речах, де їх видно на просвіт. Таке розуміння прийшло до дівчини, коли вона тримала в руках прикрасу зі склом.

Катерина: Якось я побачила мідний перстень зі скляною кулькою. Він мені дуже сподобався, аж захотіла його собі, але платити за нього доволі великі гроші на той час бажання не було. І я вирішила дізнатися, як таке роблять. Та ще й з морського скла, а не зі звичайного, бо тоді вже я захопилася мозаїками з таких скелець. Свердлити скло для прикрас важко, а так кортіло щось зробити. І я почала гуглити – так дізналася про класичну техніку Тіффані, якій вже 200 років. Це стосується вітражів зі скла. Але знаходила купу інформації про те, як кроїти листи скла, як скріплювати, а чи роблять вітражі з морського скла – не знайшла згадок в Інтернеті. Купа інформації про різні вироби з морського скла, а про вітражі – нічого. Подумалося: може, це технологічно неможливо? Вирішила спробувати. Придбала фольгу, дістала паяльник (а я приборів боюся!). Вийшло! Першим зробила перстень, а далі лампи самі прохалися, аби їх творити. Ось так все і закрутилося, а я ж просто хотіла каблучку зі скельцем!

Тепер Катерина перебирає буквально кілограми морських скелець, аби знайти шматочки, які складали би пазл на вітражі. Різати скельця, підганяючи їхню форму під потрібні параметри, не хоче принципово – їй цікаво вишукувати потрібне з-поміж наявних скелець. Така собі головоломка. Та й робота такого штибу унікальніша.

На згадку про море: унікальні сувеніри та прикраси

Кожен із витворів Катерини складно відтворити знову – всі роботи направду є унікальними, адже багато залежить від форми, розміру і відтінку скелець. До того ж, майстриня використовує основи для світильників не сучасного масового виробництва, а старовинні. Людина, до котрої потрапляють вироби Катерини, можуть бути певні: їх точно омине конфуз, коли на одній вечірці дві пані приходять в однаковісіньких прикрасах.

Мої покупці – це люди, котрі, як і я, люблять речі, яких немає ні в кого. Часто беруть вироби на ексклюзивні подарунки, тому що другої такої речі більше ніде не знайдете.

Катерина: Мої покупці – це люди, котрі, як і я, люблять речі, яких немає ні в кого. Багато хто любить речі, які всі мають, які вони вже десь бачили. А мене завжди чіпляли ті речі, які я раніше ніколи не бачила. Тож, мої покупці – це люди, котрі люблять унікальні речі. А ще є багато людей, котрі захоплюються морським склом; часто вони живуть далеко від моря, і сприймають речі з такого скла як морський сувенір. Є люди, які вважають морське скло занадто тьмяним, або гидують, мовляв, це зі сміття зроблено, не з дорогого матеріалу. Це нормально – у кожного свої пріоритети. Значить, це не мої клієнти. Мої покупці часто беруть вироби на ексклюзивні подарунки, тому що другої такої речі більше ніде не знайдете. Якось у мене батьки обирали подарунок доньці; кажуть, що все має, світом намандрувалася, нічим не здивуєш, а ось такого ще не має. І обрали лампу та шкатулку. «От якби ще й фоторамку з морським склом!», – сказали вони мені. І я знайшла рамку з прозорими бережечками – і оздобила її, так щоби скельця на просвіт грали барвами. А рамки побачила інша людина – і захотіла дзеркало з таким обрамленням зі скелець. І це справді єдині у своєму роді речі.

Дівчина не любить двічі братися за виготовлення одного й того ж виробу – їй вже нецікаво витрачати свій час на повторювання. Втім, навіть якщо її вмовлять зробити подібну річ, і Катерина чаклує з паяльником в руках над схожим світильником чи каблучкою, все одно вони виходять інакшими – кожний наступний витвір під час творчого процесу видозмінюється. Тож, навіть якщо майстриня зробить ще одну фоторамку чи хатинку, це буде зовсім інша річ. Буває, Катерина втілює в життя ідеї замовника, але найчастіше влаштовує політ своїй фантазії.

Кожна нова річ, яку я роблю, стає моєю улюбленою. Кожного разу думаю: все – це я залишу собі, тому що це найкласніше, що робила. Минає день, другий – я роблю щось нове. Все – тепер ця штукенція найкрутіша.

Катерина: Найцікавішим спеціальним замовленням був зуб. Попрохали зробити його на ювілей стоматолога. І зробити його потрібно було дуже терміново. А я не вмію ліпити форму без основи, тому дуже переймалася, що вийде з цього. Але мені вдалося такий виріб утнути – і це така собі зарубка у моєму послужному списку. Сам матеріал і мої таланти омежують втілення будь-яких форм. Та й чи цікаво мені буде втілювати чужу ідею – у мене мої задуми в черзі стоять. Наприклад, давно хотіла зробити статуетці крила, як у метелика, із вітражів. Знайшла старовинний нічник із такою собі мадам – зробила їй крила. Кожна нова річ, яку я роблю, стає моєю улюбленою. Кожного разу думаю: все – це я залишу собі, тому що це найкласніше, що робила. Минає день, другий – я роблю щось нове. Все – тепер ця штукенція найкрутіша, а та попередня річ вже не здається такою класною, її можна продавати! Тож, кожна з цих ламп побувала на місці улюбленої, яку я планувала лишити собі. Отака я – не однолюб, мабуть.

Вітражні світильники – від черепів до квітів

Led-wizard, себто чарівником світлодіодів називає Катерина свого напарника – Дмитра Гогулинського. Створювати прикраси або ж шкатулки дівчина може самостійно. А ось майстерно наповнювати світильники сяйвом – справа відповідальна, і тут потрібна допомога. За допомогою світлодіодів Дмитро вміє зробити так, щоби кожне скельце здавалося коштовним камінцем.

Катерина: Світлодіоди дають більше свободи. З ними світло ніби флуоресціює. Зі звичайними лампочками теж гарно, але світлодіодами можна висвічувати складні форми – просвічується кожне скельце по периметру конструкції. Зі звичайними лампами світло збирається в одній точці, а краї темніші. Мій напарник Діма вміє висвітити найскладніші форми. Робить різні режими освітлення. Сенсорне увімкнення і вимкнення ламп. Діма встановлює світлодіоди в світильниках у декількох точках, підбирає теплі і холодні тони. У таких лампах скло ніби зсередини світиться. А ще діоди економніші, і ресурс у них кращий, і для екології ліпше.

Розповідаючи про світлодіодні світильники, Катерина показує люстру у своїй оселі. Виявляється, друге життя у цьому світильникові отримало не лише скло, а й каркас лампи – попередні власники вирішили позбутися старої речі, а Катерина та Дмитро підібрали і переінакшили його. Око, як приціл, вже хутко вираховує старі і нерідко старовинні речі, котрі у вправних руках перетворюються на витвори мистецтва.

Катерина: Староконка (Старокінний ринок, - 048) і барахолка – наше все. Постійно їх відвідую. Крім того, весь час моніторю форуми і спільноти «Віддам задарма», сама пишу оголошення, мовляв, у кого завалялися каркаси – приносьте. Тепер вдома все завалено каркасами, до яких поступово руки доходять…

Всі старі речі доводять до розуму – щось лагодять, щось перефарбовують, перебудовують. Часом, щоби втілити задум, доводиться заразом вигадувати різноманітні кріплення елементів. «Вигадуємо велосипед. Зате все ексклюзив», – посміхається Катерина.

Скло, паяльник, фольга і надлюдське терпіння

Що ж потрібно для того, аби й самому створити вітраж із морського скла? Варто роздобути паяльник, обзавестися спеціальною фольгою, знайти припій, виокремити робоче місце і увімкнути режим непробивного терпіння, адже попереду години ретельної роботи та зосередженої уваги. Для читачів 048 Катерина Шелигіна залюбки дала майстер-клас виготовлення прикраси з морських скелець.

Катерина: Технічно все це не складно виконувати. Але це копітка робота. І, звичайно, наша з Дімою гордість полягає в тому, що ми вигадуємо такі штуки, які до нас ніхто не придумував. Наприклад, із жерстяних коробок з-під чаю чи цукерок робимо казкові будиночки: фарбуємо їх, вирізаємо віконця, я роблю вітражі, Діма – під світку. Виходить такий дивовижний нічник. А можна зробити на акумуляторі, тоді цей будиночок-ліхтарик можна носити з собою.

Терпляче, сумлінно і натхненно – так працює майстриня над кожним виробом. І скільки часу витрачає на витворення однієї речі, підрахувати просто нереально.

Катерина: Весь мій вільний час підпорядковується цьому заняттю. Якщо я вийшла на вулицю, то, хутчіш за все, або я їду на барахолку по каркаси для ламп, або йду на море по скельця. Або прямую в крамницю по лампочки, або завітаю на пошту, аби отримати замовлені матеріали. Якщо маю вільну хвилинку, дивлюся кіно і обгортаю скельця фольгою. Їх потрібно підготувати з запасом для кожного виробу. Заздалегідь не можна знати, що треба обгорнути, скажімо, 30 скелець, бо для мозаїки їх потрібно підбирати – якісь з них не підійдуть за формою, розміром, вигнутістю, кольором. Тому я весь час працюю над поповненням запасів – ходжу на море, збираю скельця, тоді обгортаю їх фольгою. І після цього можна витворювати орнаменти. Порахувати можна лише той час, котрий йде безпосередньо на спаювання фрагментів. Абажур можна спаяти днів за три, якщо працювати по 5 годин на день. Коли вигнуті грані світильника, то складніше фрагменти збирати, довше паяти.

Спільна справа: як ідея підкорила всю родина

Гарна ідея – що той вірус: поширюються простором, осідає в розумі і засвоюється у новій голові. Захоплення Катерини морським склом підтримали члени родини. Тепер вони разом збирають скельця на морському березі, допомагають з віднайденням матеріалів. Сюжет однієї із настінних мозаїк вигадав 10-тирічний син. Хлопчик залюбки втягнувся в процес створення мозаїки. А нещодавно для шкільного ярмарку син сам спаяв квіточки із морського скла – таких виробів точно ні в кого іншого не було. Кицьки – і ті виконують свою функцію у витворенні вітражів: надихають і випробовують.

Катерина: Чоловік – свята людина. Свої гроші вкладає в моє заняття. У своєму домі проклепав дірку, щоби зробити мені витяжку, щоби було краще дихати під час паяння. Допомагає з електричними справами. Зі світлодіодними елементами порається мій напарник Діма, а зі звичайними лампочками допомагає чоловік. Він вже й сам може піти на базар і принести мені якусь стару лампу. Обговорюємо з ним ідеї. Діти допомагають скельця обгортати фольгою. І мозаїку на стінах мені діти допомагали збирати. А мама переймається, що я дихаю свинцем під час паяння; я їй пояснила, що тут нічого критично страшного немає, це не ті дози, які шкідливі. Вже змирилася і радіє, що принаймні тепер я гуляю біля моря, шукаючи скельця. Родина теж допомагає у пошуках. А завдяки котам всі речі пройшли перевірку на міцність – все падало, літало, але не побилося. Тепер після цього вироби можна довіряти навіть українській пошті. Навіть якщо на пошті коробками будуть грати у футбол – гарантія від котів вже є, все буде цілим.

Під дією магії морського скла: мрії та здобутки

Коли маховик творчості запущено, то перепочинку немає ні на мить – в голові рояться ідеї, які так кортить хутчіш втілити в життя. Інколи на шляху до таких творчих мрій немає жодних перепон, а іноді доводиться докласти деяких зусиль.

Катерина: Хотілося б зробити гарну люстру підвісну, але треба її добре продумати, аби не була дуже важкою. Ще кортить зробити у дверях вітражну панель з морського скла. Я вже зібрала пласке скло для цієї панелі. Це буде фон. Впаяю пляшку з насиченого синього скла, з котрої виринати зелені стеблини і квіти зі скелець. Залишилося зробити рамку, в якій панель кріпитиметься до дверей. Мрію про різнокольорове скло. У нас зустрічаються основні кольори – прозоре, зелене та коричневе. А інші відтінки дуже рідко. Мені пообіцяла приятелька привезти з італійських берегів морське скло таких кольорів, які у нас не зустрічаються. Закордоном, особливо побіля заводів та фабрик, де виготовлюють декоративні вироби, можна зустріти скельця яскраво-жовті, яскраво-червоні, і різнокольорові, де кілька кольорів перемішано. У Японії та на Гавайях у майстрів скло дуже насичених відтінків. Славнозвісні скляні пляжі в Америці та Владивостоку, наприклад, утворювалися від того, що біля фабрик на кораблі вантажили скляні вироби, а щось падало, потрапляло в море, і потім на берег вимивало скалки. Я спробувала якось пофарбувати скельця вітражними фарбами, але це не те – ефект не той, як тоді, коли скло всуціль має свій відтінок. А ще у нас з Дімою є мрія: оздобити вітражами з морського скла та світильниками різної форми якийсь атмосферний заклад – кафе, ресторан, паб, якийсь арт-простір. Мені здається, що такі вітражі виглядали б дуже доречно і круто, а Діма вміє розрахувати і змонтувати економне і ефектне освітлення. Це був би цікавий досвід.

Створення нових речей зі скелець, які свого часу розбилися, обшліфувалися в морі і тепер перетворилися на нові витвори, направду нагадує магію, силу трансформації. Зокрема, метаморфози торкаються і самої майстрині – таке заняття плекає певні риси характеру.

Що зрозуміла, так це те, що слона треба їсти по шматочку. Будь-якого розміру слон з’їдається, якщо правильно підійти до справи і їсти його по шматочку.

Катерина: Я впевнилася, що я дуже терпляча. А що зрозуміла, так це те, що слона треба їсти по шматочку. Будь-якого розміру слон з’їдається, якщо правильно підійти до справи і їсти його по шматочку. Ось ти вигадала щось і хочеш швидше побачити, як воно буде виглядати. Але треба зробити багато маленьких кроків – швидше ніяк. У тебе спина болить, здається, що це ніколи не закінчиться. А потім ти завершуєш, дивишся – це все я зробила? Можеш в серцях собі казати після всієї цієї мороки: більше ніколи! А тоді приходить нова ідея – і ти не помічаєш втоми, ні витраченого часу. Це вже як атракціон. І прикольно побачити, які гарні і пристойні речі ти можеш зробити із такого начебто непримітного матеріалу, як морське скло. Із золота і діамантів зробити коштовну річ просто, а ось спробуй із такого зробити! Дати друге життя склу, яке викинуло хвилями на морський берег.

Більше робіт Катерини Шелигіної можна побачити на її сторінці в Інстаграм