Куяльницький лиман, або, як його ще називають, Одеське мертве море – відомий лікувальний курорт в Україні, це ще й найнижча точка нашої країни. Куяльник знаходиться за кілька кілометрів від Одеси. Тут були й давні поселення, козаки та проходив реабілітацію голова ОУН Роман Шухевич. Про історію цього дивовижного місця читайте далі у матеріалі.
Колись Куяльницький лиман, як і Хаджибейський, був затокою Чорного моря. Є припущення, що на березі лиману знаходилася одна з пристаней жвавого торгового шляху Києва річками Рось — Південний Буг — Кодима — Куяльник до берегів Болгарії та Греції.
Цікаво, що досі на берегах лиману знаходять уламки різного посуду періоду 4-5 століть до н.е. А на території селища Куяльник знайшли залишки міста, основу якого відносять до початку І тисячоліття до н.е.
За легендами, про потенціал лиману знали ще наші козаки, які приїздили сюди на реабілітацію після участі у війнах. Кажуть, що саме завдяки козакам Шкодова гора біля Куяльника і отримала свою назву. Історія така – район Пересипу затоплювало вже тоді. І возами доводилось їхати через схили гори, через що ці вози застрягали та ламалися. Втомлені виснажливою тряскою та бездоріжжям, козаки казали: "Сама шкода, а не шлях!". Так назва "Шкодова гора" та закріпилась за цією місциною. Однак козаки та чумаки не тільки відпочивали та лікувалися на лимані, вони видобували там сіль.
Ці відомі рівні ряди дерев’яних стовпчиків, які є на кожній фотографії тих, хто приїжджає на Куяльник – це пам’ятка, яка нагадує про давні соляні промисли. Між цими кілочками ставили перегородки, так, аби в секціях, які утворились в результаті спорудження цієї конструкції, вода могла висихати. Вода випаровувалась, сіль лишалась на дні, її потім збирали та розвозили на продаж по всій країні.
Коли Одеса потрапила під управління російської імперії, потрохи почалась нова історія цього курорту.
У жовтні 1833 року за дорученням Графа Воронцова було побудовано першу лиманну лікарню, яка називалася “Лікарня брудних і піщаних лиманських ванн”. Це був не той розкішний курорт, який з'явиться пізніше – ні. Це були дерев'яні теплі парники та холодні купальні. Попри те, що курорт був дуже мізерним і примітивним слава про нього швидко рознеслася країною і за її межами.
Після цього Одеський будівельний комітет вирішив збудувати новий двоповерховий будинок з усіма необхідними для лікувальних цілей пристроями. Будівництво нової лікарні було закінчено у 1842 році. Її здали в оренду завідувачу купальні при Куяльницькому лимані лікареві Ерасту Степановичу Андріївському. Ця людина розуміла, що треба будувати ще одну лікарню прямо на березі лиману. З цієї людини і почалася епоха Куяльницького курорту, яка триває досі.
Вже за кілька десятків років, коли стало зрозуміло, що куяльницькі грязі:
- сприяють зменшенню запальних процесів
- укріплюють імунітет
- відновлюють функції пошкоджених органів і систем організму
- також можуть використовуватись у лікуванні безпліддя
Тут відбудували величезний санаторний комплекс. Величезний комплекс, стилізований під східну архітектуру, складався з 10 будівель, з'єднаних особливими галереями.