"Реклама — двигун прогресу". Цей вираз чула, напевно, кожна сучасна людина. Погортавши сторінки десятків номерів одеських газет 19 століття, стало зрозуміло, що наші попередники слідували цьому принципу ще задовго до появи цього вже "побитого" крилатого вислову.
В Одесі продавалося все — від коней, капелюхів та приватних уроків музики до свіжих устриць, омарів і французької води Віші.
У кожному номері газети на кшталт "Одеський листок" чи "Одеський вісник" остання сторінка відводилася суто під рекламу, а деякі оголошення розміщувалися одразу на першій.
Велику частку від усіх оголошень займали продаж та надання в оренду квартир, кімнат, будинків та дач. Або ж, навпаки, пошук вільного житла для сім’ї чи студента.
Одесити також часто пропонували свої послуги у пресі: приватний вчитель німецької, французької чи танців, гувернантка, економка, няня, виїзний лікар. Подібні оголошення були досить лаконічні та стандартні, без зайвих епітетів.
Чого не скажеш про рекламу магазинів, ресторанів, численних виробництв та культурних заходів. Тут одеські підприємці 19 століття та видавці газет могли проявити творчість і рекламні техніки. Вони використовували різні шрифти, ілюстрації, дивакувату верстку та інтригуючі заголовки, аби привернути увагу потенційних покупців.
Вже у 1800-х роках в Одесі знали, як продати крем. Треба всього-навсього пообіцяти неймовірний ефект у вигляді "незмінного вигляду молодості". Власник магазину, що знаходився на Рішельєвській, обіцяв гладке, свіже та біле обличчя до глибокої старості після використання крему.