У рубриці "дитячі будинки в Одесі" представлені заклади, де обов'язково допоможуть дітям із слабозахищених верств населення. Здебільшого це центри допомоги, організовані державою або небайдужими людьми для тих, хто не має можливості повноцінно зростати і розвиватися в домашніх умовах. Спеціалісти, які тут працюють, допомагають дітям знайти джерела для радості, проводять соціальну адаптацію, розвивають комунікабельність і готують до дорослого життя.

Часто до дитбудинку потрапляють ті хлопці, батьки яких загинули, відмовилися від своїх батьківських прав або були позбавлені їх з різних причин. Таким чином діти залишаються без піклування і цю функцію перебирає установа. Історія таких організацій зазвичай починається або з державної підтримки, або приватної ініціативи, яка на підставі особистої ситуації шукає фонди для створення відповідних умов.

Історія дитбудинків

Вважається, що перші притулки сучасного типу з'явилися в Америці та родоначальником течії стали активісти громадського руху за рівність та добробут. Вони прагнули відвернути молодь від згубного впливу "вулиці", від розпусти міського життя того періоду. Зосередивши свої зусилля на тому, щоб надати притулок та забезпечити безпеку окремих дітей, вони фактично сформували два нові поняття – світську моральність та соціальну відповідальність.

Загальновідомо, що і в наш час діти сироти найчастіше погано соціалізуються, а в той період це питання стояло ще радикальніше: з таких хлопців виростали не просто безпритульні, а й волоцюги, п'яниці, потенційно небезпечні соціальні елементи. Вихід був знайдений у тому, щоб не карати, а виховувати, що й досі актуально у цій галузі. Соціальна реабілітація приносить значно вагоміші плоди, ніж каральна система, де існують лише покарання без потуг на пошук хорошого в дитині та її заохочення.

Нині найбільш поширені такі форми допомоги дітям із неблагополучних сімей:

державні дитячі будинки;
дитячі будинки сімейного типу;
центри реабілітації;
прийомні сім'ї;
інститут опікунства.

Люди, які надають допомогу дитячим будинкам і взагалі мають відношення до даної специфіки, найчастіше самі пов'язані трагічними життєвими обставинами. Нерідко це сім'ї, які не мають можливості завести власних біологічних дітей, батьки, які перенесли втрату малолітньої дитини та подібні до них категорії громадян.

Останнім часом у розвинених країнах набирає популярності тенденція до реалізації фостерної системи. Як і багато іншого, вона родом із США. Згідно з нею, сирота міститься в подібному закладі лише на час, доки не буде знайдено прийомну сім'ю. При цьому неправильно говорити і про інститут усиновлення: прийомні батьки отримують спеціальну фінансову компенсацію на виховання дитини. Для вітчизняних дитбудинків найбільш звичне джерело існування та розвитку – це пожертвування. Можливо, ми тільки йдемо до нових звершень, проте дана сфера – це абсолютно не майданчик для експериментів.

Показати

Фільтри