Одеса

У рубриці "Виправні установи в Одесі" представлена інформація про місця утримання громадян, які були в судовому порядку засуджені до позбавлення волі на визначений термін. Практика використання праці ув'язнених поширена по всьому світу, а в країнах СНД і на пострадянському просторі сягає корінням у 20-30-ті роки ХХ століття. На той час існувало аж два відомства, діяльність яких була безпосередньо пов'язана з контролем ув'язнених: одне підпорядковувалося загальносоюзному ОГПУ, а інше – управлінням НКВС республіканського значення.

Виправно-трудові табори спочатку розроблялися як міра покарання тим, чий термін перевищує три роки, а промислові виправні колонії – тим, кому слід відбувати менше трьох років. З часом деякі нюанси були переглянуті, а рамки визначень, встановлених спочатку, помітно розмилися. Зараз слово "трудові" практично не використовується, хоча ступінь залучення засуджених до трудового процесу і не знизився.

Класифікація режимів утримання та видів колоній

Існує кілька видів колоній:

• колонія поселення;
• колонія загального режиму;
• колонія суворого режиму;
• колонія особливого режиму

Разом з тим, останні три реалізують і внутрішню градацію самих умов відбування покарання. Залежно від поведінки ув'язненого, його свідомості та трудової діяльності, за відсутності чи наявності скарг від персоналу, встановлених рецидивів окремих злочинів тощо, він може бути переведений на інші умови. При цьому використовується така термінологія:

• полегшені умови;
• звичайні умови;
• Суворі умови.

Залежно від міри покарання пенітенціарні установи вже після прибуття нового засудженого до колонії відводять йому певні умови. Наприклад, ті, хто засуджений до загального режиму, автоматично прямують туди, де умови вважаються "звичайними". Сюди ж можуть потрапити ув'язнені, які вже відбули певний термін у полегшених умовах, але їхня поведінка визнана такою, що порушує дисципліну. Імовірно, що сюди ж згодом мають шанси потрапити і ув'язнені, спочатку поміщені в суворі умови, якщо у них відсутні стягнення, а персонал характеризує їх позитивно. Насправді подібні варіанти переміщення можливі на всі боки і часом навіть неодноразово, що дає засудженим певне відчуття свободи вибору поведінки та величини покарання за це.

Особняком у структурі пенітенціарної служби стоїть жіноча колонія, яка наповнюється виключно злочинцями жіночої статі. Тамтешній режим може помітно відрізнятися від аналогічного до чоловічого, проте дотримання громадянських прав і свобод зазвичай на однаковому рівні.

Контроль та адміністративний нагляд за виконанням покарань здійснюють вищі органи правопорядку та міністерства внутрішніх справ. Найчастіше кожна виправна установа має власний статут дій, проте централізоване управління завжди виходить від зовнішніх джерел.