Дослідження бою, визначення його ролі і місця в системі операцій залишається актуальною проблемою військового мистецтва. Пов'язано це зі зміною поглядів на характер сучасної війни. На сторінках військової преси можна зустріти чимало публікацій, в яких висловлюється думка, що епоха «класичного бою» відходить у минуле і що сама така форма тактичних дій зазнає глибоку трансформацію. Слід сказати, що для подібних висловлювань є певні підстави, тим більше, якщо розуміти під «класичним боєм» «ліктьову тактику, способи атаки піхоти, прорив оборони противника «грудьми піхоти», створення щільних піхотної-танкових угруповань на вузьких ділянках фронту та ін. Такі способи ведення бойових дій дійсно безповоротно відходять в історію. На https://defense-reforms.in.ua/reforms-office читайте про місію та роль Проектного офісу реформ.
Настає нова ера так званих «технологічних військ» з використанням суперсучасних видів зброї, військової техніки, роботизованих засобів, космічних засобів розвідки, радіоелектронних засобів боротьби аж до застосування зброї на нових фізичних принципах.
Війну Перської затоки можна вважати рубіжної в тому сенсі, що тут по-новому розподілялася сфера впливу складових частин військового мистецтва – стратегії, оперативного мистецтва і тактики, їх взаємозв'язок, співвідношення наступу і оборони. Досвід війни дав потужний імпульс для розвитку теорії воєнного мистецтва – стало приділятися більше уваги розробці таких перспективних видів операцій, як електронно-вогнева, інформаційно-психологічна, повітряно-наземно-космічна та ін..
По-новому у світлі цієї війни потрібно розглядати і перспективу розвитку загальновійськової тактики, але робити далекосяжний висновок про докорінну зміну ролі місця бою в системі операції на основі досвіду однієї війни було б неправильним, перш за все, тому що ця війна носила полігонний характер, без якого би не було активного опору іншого боку. Звідси, природно, і не було необхідності американцям вводити в дію сухопутну угруповання і вести напружені наземні бої.
Безсумнівним є і те, що роль стратегічної і оперативної інстанції в сучасних операціях різко підвищилася, посилився їх вплив на тактику. Всі перетворення в тактичній сфері вже не можна розглядати відокремлено. Бій перестав бути єдиним засобом досягнення перемоги, принаймні у великомасштабній війні. Що ж стосується локальних війн і збройних конфліктів, де стратегічні й оперативні засоби можуть застосовуватися обмежено, то тут роль бою в досягненні розгрому супротивника, найімовірніше, залишиться такою, що превалює.
