"Я против насилия и лицемерия": Ольга Фреймут в Одессе высказалась о буллинге в Сети, - ФОТО

Ее имя не сходит с первых полос СМИ последний месяц. Все началось с того, что Фреймут опубликовала советы о том, какой должна быть истинная леди.

"Настоящей "пани" никогда не холодно и она не хочет есть. И в туалет она тоже не хочет", - звучит первое правило Ольги. Сразу же после публикации директор "школы панянок" подверглась критике в соцсетях. Телеведущая не смолчала, а устроила разборки со своими хейтерами. И не онлайн, а наяву.

С Ольгой Фреймут мы встретились в одном из салонов красоты в центре города. Телеведущая как раз готовилась к встрече с одесскими поклонниками на мастер-классе "Как стать ведущей своей жизни". Мы поговорили откровенно о последнем медиа-скандале.

Текст интервью не переводился, чтобы лучше передать характер нашей героини:

048: Ви приїхали до Одеси, аби дати майстер-клас жінкам. З якими проблемами, турботами вони до вас звертаються?

Ольга: Іноді почуваюся Вангою, чи лікарем Комаровським. Люди запитують неочікувані речі. Як забрати чоботи з ремонту? Як вийти заміж. Дехто просить написати побажання, яке, вони вірять, здійсниться.

Але мене тішить, що аудиторія має мене за близького друга. Я розповідаю сокровенне. Мені довіряють свої секрети у відповідь.

Але кожен радить, як для себе. Тому сприймати мої роздуми як інструкцію - не варто. Бо життя кожного неповторне. І найбільша мудрість стати сам собі порадником.

048: Але ваші слова, ваші правила леді викликають жваве обговорення в соцмережах і медіа. І навіть можна так подумати, що ви навмисно провокуєте суспільство...

Ольга: Я з повагою ставлюся до своїх прихильників та хейтерів. Маю їх за людей розумних, розраховую, що вони здатні відрізнити іронію від буквальних настанов. Переважна більшість моєї аудиторії з усміхом сприймають мої слова, які, до речі, є частиною книги «Школа пані Фреймут. Етикет». Презентація відбудеться на Книжковому Арсеналі. Але ця хуртелиця відгуків на мої слова мене тішить: до мене небайдужі. А це мета тих, хто працює на вічність.

048: А ви з іронією сприйняли сюжет Майкла Щура про вас?

Ольга: Роман - мій однокурсник. Мені подобається його творчість. У людини є смак. Я навіть подякувала йому запискою в телефоні.

Але інші також підхопили хайп.

Дивує тільки однобокість деяких ЗМІ. Я вчилася у ЛНУ ім. І. Франка. У Лондонському Сіті Університеті. У мене класична школа журналістики: я звикла, що в новинах має бути баланс. Але коли в рамках проекту «Оля» (це адаптований формат «шоу Еллен Дедженерес») я біля верховної ради прихистила котеня, то якась цьоця, аби прославитися на моєму імені, написала у себе в соцмережі, що я «кидала котами, як ганчірками».

В американському шоу ведуча допомагає безхатнім тваринам. Ми підтримали цю ідею. Котика віддали у надійні руки. Переконалися, що він має комфортне житло, нагляд ветеринара. Редактор стежить за його долею. Кіт тепер живе ліпше, ніж мої бабуся з дідом у селі Підгірці - має триповерховий будинок і депутата-господаря.

Але серйозні ЗМІ написали, що я знущалася над котами. І посилалися на допис якоїсь невідомої громадянки у соцмережі.

Свого часу Ліна Костенко відмінила презентацію, бо якийсь дивак хотів подібним чином прославитися на імені великої письменниці.

048: Кажуть, що ви навіть переслідуєте хейтерів?

Ольга: Так, я відвідую тих, хто ображає мене в інтернеті. Це моя ідея для нової програми. Ганьбити людину позаочі - підло. Але ми звикли, якщо за це нічого не буде, робити прикрощі : дзюрчить в під’їздах, хамити в інтернеті, ображати безпомічних та бідних. Але моя рубрика має щасливий кінець.

048: Це було лише шоу чи особиста справа?

Ольга: Це особиста справа, яка переросла у шоу. Я не вірю, що життя можна межувати від роботи. Слова від справ. Любов від душі. Я за відвертість, так, адаптовану і тактовну, але правду.

Якщо щось не подобається - знайти дипломатичні слова, не вбивай людину. Буллінг в інтернеті перейшов усі межі: не у всіх така міцна психіка, як у мене. Когось словом можна вбити. Я проти насильства і лицемірства.

У нас модно вигукувати про благочинність. Але дати копієчку і оголосити про це світові - мізерно та ганебно. Краще робити добро тихо, але обов‘язково робити його. Поступово. Обдумано. Ми іноді допомагаємо чужим, а забуваємо про рідних. Один співак допомагає гучно всім-всім начебто, а мама його на селі живе у злиднях та хворіє тихенько.

Шоу «Оля» заплановане на осінь. Його мета - добро і щирість. Я розумію, що реакція буде різною. Але мені не хочеться адаптувати гарні наміри на догоду примхливого суспільства.