Блекаут
Майже тиждень тому завершився блекаут, що спричинив ракетний обстріл України російським ворогом, який, мабуть, поплутав війну (навіть безумну та загарбницьку) з простим тероризмом проти мирного населення суверенної країни.
Наразі очікуємо нового обстрілу і можливо нового блекауту, пише у своєму блозі на Цензор.нет політолог Юрій Федоренко.
Який досвід ми вже отримали? Як діятимо, у разі повторення терору?...
На добу Україна залишилася без електроенергії, тобто – без водопостачання та тепла в оселях. Дякувати Богу, плюсова температура на дозволила вистудити домівки до критичних для здоров’я позначок. Більше всього неприємностей принесла відсутність у кранах води, адже не кожна сім’я має можливість запастися десятками літрів питної та сотнями «технічної» рідини.
Навіть дорослим важко пристосуватися до таких умов. Особливо, коли ти живеш не у приватному будинку, а на 9 поверсі «висотки» і до найближчого бювету з водою 2 кілометри. Що вже казати про ті сім’ї, де є малеча, яка потребує регулярного харчування та санітарно-гігієнічних процедур. Або старі люди, які теж – як діти. А, не дай Боже, самітні старі!
Та навіщо це вам розповідати! Адже практично кожен українець протягом практично 30 годин сидів у темряві та холоді. Мабуть кожен вистоював черги у магазини, які знайшли можливість подати струм від генераторів і залишалися відчиненими для покупців. Мабуть кожен бачив ажіотаж (або й сам приймав у ньому участь) скуповуючи по 10 хлібин та тягнучи з магазину питну воду, нав’ючивши і себе і свою сім’ю не менше ніж причеп до легковика.
Люди різні… Хтось тягнув хліб і воду до своєї «нірки», боячись повторення блекауту та не розуміючи, що навіть скупивши увесь хліб на своєму районі не сховаєшся від загроз війни для кожного. Хтось, і таких реально більшість, брав воду та хліб не тільки для себе, а й розносив тим, хто не має змоги за віком чи здоров’ям дійти до магазину та вистояти чергу. Українці своїх не покидають! І якщо для путінської росії цей вислів лише агітаційна брехня, то для нас, українців – це стан української душі.
Блекаут наробив багато біди. Економіка, яка практично зупинилася без електроенергії, порушені технологічні процеси, залізничне сполучення, лікарні, дитячі заклади, банківська система. Емоційний стан населення України отримав черговий стрес, який навряд чи додасть здоров’я нації.
Але це війна… Ми всі це розуміємо. Як розуміємо і те, що ворог, який вирішив відібрати у нас нашу землю та нашу волю не зупиняється ні перед чим. Втративший розум диктатор росії, який вже завис (занадто довго!) над прірвою небуття, намагається потягти за собою у безодню якнайбільше людей. І своїх, який у нього ніколи і не було, і «чужих». Воювати з потужним противником на полі бою для кремля – це отримати стовідсоткову поразку. Бо у чесному бою путінська росія – злочинна біомаса, яка лише завдяки своїй кількості ще тримається від повного знищення та безславної капітуляції. Тому путін використовує те єдине, що, на його думку, у нього залишається – намагається підірвати волю української нації до Перемоги.
Чергова спроба і чергова помилка в оцінці ситуації бункерного навіженого… Що дав блекаут українцям? Для нас це випробування стало загальноукраїнським екзаменом, який дав чітке розуміння «що це?», «як це?» і «що робити?». Тепер кожен знає, скільки йому потрібно води, їжі, ковдр і т.п. для того, щоб зменшити негативні наслідки від злочинних дій кремля. Ми знаємо, де бювети і кому потрібно віднести хліб та воду.
Мабуть багато хто бачив відео, на якому кияни красномовно зустрічали появу електроенергії після ліквідації наслідків ворожого терористичного акту оплесками та вигуками «путін-ху№ло»! Так відбувалося практично по всій країні – оплески працівникам ремонтних бригад та прокльони у бік московських варварів.
Путіну нізащо не зламати українців. Від спільної біди українська НАЦІЯ стає лише сильнішою! Ми впевнилися у своїй спроможності пережити лихо не втратити волю, сили та наснагу на боротьбу з ворогом.