Неймовірна Одещина: в області знаходиться копія Зимового Палацу, де жила «людина-вовк»

Редакція 048.ua продовжує регулярну рубрику "Неймовірна Одещина". В ній ми розповідаємо про наш багатий на цікаві місця регіон. Цього разу ми повідаємо про нині занедбану садибу, де проживала «людина-вовк» (Сергій Панкеєв) - найвідоміший пацієнт австрійського психолога і невролога Зигмунда Фрейда.

Про це унікальне та таємниче місце дізнавався більше кореспондент 048.ua

Для початку варто розповісти про саму садибу Дубецьких-Панкєєвих, яку у народі називають «Вовчим лігвом». Вона була побудована між 1830 і 1854 роками в селі Василівка Біляївського району Одеської області на замовлення генерал-майора Дубецького, який на той час володів всім селом.

Зауважимо, що вперше село згадується у документах з 1770 року, але тоді воно називалось Каная Мурза, оскільки було татарським. Після російської окупації на початку 19 століття його перейменували у Шостку. Згодом назва змінилася на Шестаково, а пізніше - на Василівку. Коли село отримало останню назву, достеменно невідомо, але у документах початку 20 століття фігурує саме вона.

Щодо садиби існує версія, що маєток на її території проектував архітектор Франческо Боффо, який є автором проекту Потьомкінських сходів в Одесі. Якщо придивитися у сьогоднішні руїни, можна розгледіти, що споруда схожа на зменшену версію Зимового Палацу, який знаходиться у Пітері. З цим пов’язана ще одна цікава історія, до якої ми повернемося згодом.

Франц Боффо

Всього на території було три двоповерхових корпуси, які пов'язували між собою одноповерхові переходи. До панського дому примикали різні господарські добудови.

На величезній території навколо маєтку є парк та фруктові дерева. Також тут знаходиться озеро, де водиться риба. Був тут і фонтан та невеликий ліс. Розбивкою парку керував архітектор італійського походження Іван Даллаква, який працював в Одесі з 1832 року. Цікаво, що з 1839 року він проектував прості одноповерхові будинки на Молдованці для тодішнього середнього класу.

Коли Василь Дубецький помер, садиба перейшла у спадок його родичам. Останні після скасування кріпосного права, у 1862 році продали її. Новими власниками стали євреї Фішель Бергмадський та Янкель Сверлік. У 1885 році садибу купив каховський купець Костянтин Панкєєв, син якого і став відомим усьому світу та прославив її як «Вовче лігво».

Син Костянтина, Сергій Панкєєв з дитинства страждав психічними розладами. Йому щоночі снилися жахи з білими вовками, які сиділи на деревах і буцімто намагались з ним спілкуватись очима. Через це у нього розвинулася панічна боязнь цих тварин. Йому довелося їздити на лікування до багатьох психотерапевтів, одним із яких був Зигмунд Фрейд.

Сергій Панкєєв став найвідомішим пацієнтом австрійського психолога і за сумісництвом невролога Зигмунда Фрейда. Останній написав книгу «З історії одного дитячого неврозу», у ній він описував хворобу Панкеєва. Але доктор намагався зберегти анонімність свого пацієнта, тому у своїх роботах називав його «людина-вовк».

Зигмунд Фрейд

Занепад садиби

За різними даними за радянських часів в будівлі був відділок міліції, сільська рада, клуб, кінотеатр, а також її використовував зерно-молочний колгосп. Наприкінці минулого століття садибу остаточно закинули. Місцеві частково розібрали її на матеріали, а те, що залишилось, продали у 2007 році за мільйон гривень ТОВ «Українська Кабельна Компаніїя» під зобов'язання історичної реконструкції зі строком до 2017 року. На жаль, відновлювати маєток ніхто так і не почав, тому наразі його залишки руйнуються.

Ви ще можете встигнути подивитися на руїни цього маєтку, доки він повністю не завалився. Але варто бути обережними і не заходити в нього, оскільки залишки стін можуть впасти у будь-який момент.

Ленеда

Про маєток існує легенда, яка має декілька версій. Так, за однією з них споруда була проклята архітектором Францом Боффо. Інша версіє говорить, що її прокляв перший власник генерал-майор Василь Дубецький. В обох випадках причиною було те, що вона схожа на Зимовий Палац у Санкт-Петербурзі, через що архітектор або власник маєтку потрапив у немилість до імператора Миколи І.