Розбиті вітрини та плавуча в'язниця: як більше 130 років тому в центрі Одеси влаштували погром

Як багато цікавого про життя Одеси 100-200 років тому залишилося на сторінках місцевої преси. Свята, гучні злочини, візити високопосадовців, епідемії хвороб –все це детально описувалося жителями міста у газетах, які зараз дбайливо зберігають у бібліотеках.

Редакція 048.ua дослідила десятки газет 19 століття та знайшла чимало захоплюючих історій, про які ще не знає Інтернет. Так, в одному з найпопулярніших друкованих видань того часу, що мало назву "Одеський листок", ми натрапили на розповідь про погром у центрі Одеси 1881 року.

Заворушення в Одесі

Третього травня натовпи "черні" (так у ті часи називали верству населення, позбавлену високих помислів і бажань, – прим. ред.) влаштували в Одесі масштабний погром – розбили та розграбували єврейські будинки, магазини та ресторації.

Почалися заворушення близько 4 години пополудні на так званому "толкучому" ринку (тоді він знаходився на Прохоровській площі) та прилеглих до ринку місцях. Тут зібрався натовп у кілька сотень людей, переважно з "босої команди" та чорноробів, серед яких були й конярі.

"Голодний і обірваний натовп накинувся на єврейські питні заклади, ресторани, лавки, оселі та дерев'яні рундуки на площі толкучого ринку. До бурхливої черні приєдналися хлопчики та любителі чужої власності. У вікна і двері єврейських будинків і торгових закладів посипалося каміння, в одну мить усі перешкоди для подальшого наступу були зруйновані і жадібний, розлючений натовп увірвався в кабаки та квартири. Почали пити горілку, знищувати все, що траплялося під руку. Спирт ще більше розпалював пристрасті бурхливого натовпу. Дерев'яні будки на площі розбивалися, все ганчір'я викидалося і рвалося, а те, що краще –надягалося грабіжниками на себе.

Натовп зростав щохвилини, частина його, людей 200-300, відділилася та попрямувала по Тираспольській на Преображенську, розбиваючи все на своєму шляху. На Поліцейській площі рух натовпу намагалися затримати, проте він прорвався. На Поліцейській вулиці, продовжуючи бити шибки у вікнах єврейських магазинів, натовп розділився ще на дві частини: одна пішла Колодязним провулком, інша – через Грецький базар. Обидві партії попрямували на Гаванну, але війська перегородили дикому натовпу шлях якраз перед самим будинком Бродського. Розбивши на Дерибасівській шибки та рами в магазинах Нестермана, ювеліра та рукавичника Простова (в будинку Бірюкова), у годинниковому магазині Баржанського (готель "Франція"), натовп кинувся Ланжеронівською до Рішельєвської, де також вони побили вітрини", – описує погром кореспондент "Одеського листка".

Інша частина бунтівників хлинула з Кривої вулиці на Спиридонівську, звідти до собору, біля якого були побиті шибки в будинку Папудова, розграбована штофна та тютюнова лавки біля цирку.

Тим часом сповіщені про заворушення війська швидко почали збиратися на Соборну площу, на толкучий ринок вирушив загін піхоти.

Негайно після отримання звістки про погром, одеський градоначальник С. Н. Гудим-Левкович прибув на ринок. Він звернувся до натовпу, просив припинити безчинства і розійтися, але "сп'янілий кровожерливий натовп слів не слухав". Градоначальник власноруч затримав одного з найбільш галасливих бунтарів і передав його поліції. Військам довелося вжити приклади та нагайки. Це виявилося дієвим, і через деякий час вдалося арештували близько 170 осіб.

"Одночасно із прибуттям градоначальника приїхали комендант Челіщев та поліцеймейстер. Вживаючи заходів щодо припинення заворушень та затримуючи грабіжників, доводилося мало не вступати з натовпом у рукопашну. У поліцмейстера кинули камінь; один офіцер отримав удар каменем в голову, а піхотному солдатові кинутий камінь пошкодив рушницю", – писали у газеті.

З прибуттям військ на толкучий ринок бурхливий натовп знову розділився на дрібні частини, розбиваючи в інших місцях питні заклади та лавки. Сильно постраждав кінець Тираспольської вулиці, де вщент розбиті два питні заклади; по Великій Арнаутській розбиті ресторації, у Щепному провулку, поряд з будинком Ротшильда, розграбовано публічний будинок, де один із грабіжників отримав сильний удар ломом у голову. На Кривій вулиці були розбиті будинки терпимості, на Ковальській та Дігтярній теж.

Коли на Соборній площі заарештували кількох людей, їх посадили на коней для відправлення у відділ поліції. В цей час натовп зробив натиск, коні з переляку кинулися по сторонах і двоє з заарештованих, скориставшись метушнею, зникли.

Годин до 8 вечора заворушення було придушено. Соборна площа продовжувала служити збірним пунктом військ. Варти біля казначейства, державного банку та в'язниці були посилені.

Потроху все заспокоїлося. Протягом дня та вечора 3 травня було заарештовано понад 300 людей. Оскільки приміщення для арестантів не вистачало та, не бажаючи обтяжувати війська їхньою охороною, адміністрація міста знайшла цікаве рішення проблеми.

О 3 годині ночі 307 заарештованих під конвоєм двох рот відвезли до гавані та посадили на баржу. Баржа стала на якорі, перетворившись на тимчасову плавучу в'язницю. На ній знаходилися всього п'ять чоловіків, що охороняли ув'язнених. Лише на наступний день на баржу доставили їжу.

"Всю ніч війська та поліція провели, не стуляючи очей, і завдяки цьому все обійшлося благополучно. Окрім випадку на Дігтярній, де одному з нападників завдали смертельного поранення", – розповідали очевидці.

Число заарештованих, що трохи перевищувало вночі 3 травня 300 осіб, вранці 4 травня дійшло до 600.

В "Одеському листку" не розповіли, що стало причиною погрому, проте повідомили, що незадовго до початку заворушень, 3 травня, група людей зібралася в трактирі Андрєєва, на розі Кривої та Тираспольської вулиць. Тут натовп мав нараду про те, як діяти і з чого починати. Трактирщику Андрєєву після цього назавжди заборонили утримання трактиру.

"4-го травня, з ранку і протягом усього дня, всі магазини, за винятком продуктових, були закриті. Таким чином, завдяки цьому святу "мимоволі", місто мало святковий вигляд і маси вільних людей розгулювали вулицями. Населення провело ніч у сильному страху, і другого дня бігало шукати ікони чи ховати пожитки", – писали у газеті 1881 року.