Герої Одещини: війна забрала життя Дениса Денисюка та Андрія Анохіна

Війна забрала життя ще двох захисників з Одещини, які захищали свободу та незалежність України. На щиті Денис Денисюк та Андрій Анохін.

Про це повідомляє кореспондент 048.ua

У Білгород-Дністровські районній державній адміністрації розповіли, що Денис Денисюк отримав важкі поранення не сумісні з життям 6 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання з виявлення та знищення сил противника в районі населеного пункту Авдіївка Донецької області.

"Він загинув, але світла пам’ять про нього житиме в наших серцях вічно", – написали у Білгород-Дністровський РВА.

Поховання захисник відбудеться 14 лютого о 10:00 за адресою: село Тузли, вул.Прилиманська, 20.

Ще одним воїном на щиті став житель села Стара Некрасівка 45-річний навідник кулеметного взводу роти вогневої підготовки старший матрос Андрій Анохін, який 7 лютого загинув під Вугледаром Донецької області. 16 лютого Андрію повинно було виповнитися 46 років.

Цю трагічну звістку журналісту інформаційної агенції "Юг.Today" повідомила дружина полеглого військового Наталія Анохіна.

За словами вдови Наталії, Андрій Анохін народився 16 лютого 1977 року в Ізмаїлі. У місті навчався до четвертого класу. Далі здобувати освіту продовжив у школі в селі Стара Некрасівка. Після закінчення дев’ятого класу Андрій пішов працювати до місцевого радгоспу, паралельно продовжуючи навчання вже у вечірній школі. Тут він познайомився з майбутньою дружиною Наталією, яка була всього на два тижні молодшою за парубка. Закохані у досить юному віці, коли їм було по сімнадцять років, офіційно створили родину. Через рік у подружжя народилася донечка Євгенія, а через три роки молодого татуся забрали в армію до Залізничних військ України, де хлопець проходив строкову службу протягом дванадцяти місяців.

Наталія також розповіла, що за плечима Андрія – десять років стажу роботи трактористом в радгоспі Старої Некрасівки. Згодом Андрій працевлаштувався в Ізмаїльській слідчий ізолятор, звідки вийшов на пенсію у 2020 році після чотирнадцяти років роботи.

Життя чоловіка часто було сповнене випробуваннями і ніколи не було легким. Але які б труднощі не готувала доля, він завжди дуже цінував родину та дружбу, був вірним своєму слову, самовіддано любив Батьківщину. Бо ж коли треба було ставати на захист України від ординської навали, чоловік добровольцем зголосився піти на фронт. І вже 2 березня 2022 року, в день народження дружини, Андрій покинув рідне родинне гніздечко, яке збудував власними руками.

Наталія розповіла, що ніколи напевне не знала, де знаходився її чоловік, але це часто були найгарячіші напрямки передової. Востаннє Андрій повернувся до Старої Некрасівки напередодні загибелі. Під час десятиденної відпустки він встиг побачити дружину, дітей, матір, брата та сестру, відвідати кумів, побавитися з онучкою, яка народилася у старшої доньки, 26-річної Євгенії. Другого лютого чоловік покинув рідне село та повернувся в Донецьку область. Більше звісток від Андрія, як зізналася його дружина, не було, тільки остання, несамовито страшна новина про загибель воїна під Вугледаром.

Вічна слава Героям, які ціною власного життя захищали Україну до останнього!